підворіття
ПІДВОРІ́ТТЯ, я, с.
1. Проміжок між воротами й землею.
З підворіття загарчав на неї великий пес, але дівчинка, не спиняючись, махнула рукою (О. Іваненко).
2. Отвір для проїзду або проходу в двір (звичайно в кількаповерховому будинку).
Міклош спинив машину, вислизнув на тротуар і підбіг до низького і напівтемного, схожого на тунель підворіття (Л. Первомайський);
Вона круто завернула під важке склепіння старого підворіття і спинилася в одному із .. нічим не примітних дворів (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)