Словник української мови в 11 томах

підгір’я

ПІДГІ́Р’Я, я, с. Нижній схил гори, що переходить у рівнину; місцевість біля підніжжя гори, гір.

Дорога величезною спіраллю спускалася вниз, і далеко, по той бік долини, знову спіраллю підіймалася по підгір’ю (Гончар, III, 1959, 89).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. Підгір’я — Підгі́р’я, -р’я, -р’ю, на -р’ї  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)