підзоряти
ПІДЗОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., діал. Підглядати (у 1 знач).
В. Горленка налякав чомусь новотвір поета [І. Манжури] «тьмянуватий».. і таке широко відоме в народній мові слово, як «підзоряти» — піддивлятися (Рад. літ-во, 7, 1965, 41);
Тільки інколи в куточку Пожуришся стиха, Та гіркою (не сльозою…) Заллєш своє лихо. Як заллєш — мов позабудеш, Пішов шкандибати, Зараз люде і підзорять, Та й ну дорікати (Манж., Тв., 1955, 76).
Словник української мови (СУМ-11)