підкопчений
ПІДКО́ПЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкопти́ти.
2. у знач. прикм. Забруднений кіптявою.
На сцену вийшов [Заруба] й одну за одною потушив усі три лампи… Тільки чорний димок ударив з підкопченого скла (Кучер, Трудна любов, 1960, 456).
Словник української мови (СУМ-11)