підкрадати
ПІДКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка, розм. Красти, обкрадати потроху, частинами.
— То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали, так що Векла, з багатої на усе село, у чім стояла, у тім і перейшла до Миколи (Кв.-Осн., II, 1956, 461).
Словник української мови (СУМ-11)