підкрадатися
ПІДКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док. Крадучись, непомітно наближатися до кого-, чого-небудь.
— Тихо, — каже пані. — Подивимось, що вона робить. Стали вони підкрадатись.. Одарка лежить, зложила руки під голівку, бліда-бліда (Вовчок, І, 1955, 46);
Завдяки своєму забарвленню малопомітні і великі мешканці саван. Світло-коричневий тон шерсті лева зливається з глинистою поверхнею землі, коли він підкрадається до своєї жертви (Фіз. геогр., 5, 1956, 141);
Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся (Коцюб., І, 1955, 469);
Якось уночі, коли після відлиги знялася завірюха, до сарайчика підкрався старий вовк (Донч., IV, 1957, 87);
*Образно. Стиха підкрадався теплий дрібний дощик (Сміл., Пов. і опов., 1949, 34);
Підкрались [хвилі] і вдарили раптом в борти, потрясли корабель наш (Л. Укр., І, 1951, 245);
// Підступати впритул до чого-небудь (про рослинність, рельєф і т. ін.).
Крутояром, ліском, що підкрадався до самісінького Жежериного обійстя, вони підійшли незримі й нечутні, і їх поглинула темна хата глитая (Речм., Весн. грози, 1961, 55);
// Непомітно входити в довір’я до кого-небудь (звичайно з підступною метою).
Старому інколи здавалося що син заглядає йому в душу, до серця підкрадається, читає те, що старий думає (Томч., Жменяки, 1964, 13);
А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час і запустить Пазурі в печінки (Шевч., І, 1963, 236);
// перен. Поступово наближатися, підходити, наставати за існуючими законами, незалежно від чиєї-небудь волі.
Мовчали. Навкруги стояла тиша. — Зима підкрадається, — порушив її раптом Довбуш. — Де ти думаєш зимувати, Фоко? (Гжицький, Опришки, 1962, 182);
Сон підкрадався до нього поступово, непомітно, і він скоро заснув (Кучер, Пов. і опов., 1949, 87);
Тіло стало важким, немічним, безвладним. Йому здалося, що свідомість його слабне, затьмарюється, що смерть підкрадається уже і до нього (Коцюба, Нові береги, 1959, 396);
// перен. Непомітно, поступово оволодівати ким-небудь, опановувати когось (про думки, почуття і т. ін.).
Все разом не давало Семенові снувати далі чорні думки: йому підкралася під серце легенька жалість (Март., Тв., 1954, 113);
Коли часом на самоті підкрадалася зрадлива думка про щастя, про майбутнє, негайно ж гнала [Люба] її геть (Ле, Міжгір’я, 1953, 26).
Словник української мови (СУМ-11)