підлабуза
ПІДЛАБУ́ЗА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що підлабу́зник і підлабу́зниця.
Він думає, що вона підлабузнюється до вчительки. Вона, Уляна! Вона — підлабуза! (Донч., IV, 1957, 48).
Словник української мови (СУМ-11)ПІДЛАБУ́ЗА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що підлабу́зник і підлабу́зниця.
Він думає, що вона підлабузнюється до вчительки. Вона, Уляна! Вона — підлабуза! (Донч., IV, 1957, 48).
Словник української мови (СУМ-11)