Великий тлумачний словник сучасної мови

підлабуза

підлабу́за

-и, ч. і ж., розм.

Те саме, що підлабузник і підлабузниця.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. підлабуза — підлабу́за іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. підлабуза — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
  3. підлабуза — ПІДЛАБУ́ЗА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що підлабу́зник і підлабу́зниця. Він думає, що вона підлабузнюється до вчительки. Вона, Уляна! Вона – підлабуза! (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
  4. підлабуза — ПІДЛАБУ́ЗНИК (той, хто догоджає комусь із корисливою метою), ПІДЛАБУ́ЗА розм., ДОГІ́ДНИК розм., ПРИ́ХВОСТЕНЬ зневажл., ЛАКЕ́Й зневажл., ХОЛО́П зневажл., НИЗЬКОПОКЛО́ННИК зневажл., ПЛАЗУ́Н зневажл., ПІДЧИ́ХВІСТ розм., ПІДЛИ́ЗА зневажл., ПІДЛИ́ЗНИК зневажл.  Словник синонімів української мови
  5. підлабуза — ПІДЛАБУ́ЗА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що підлабу́зник і підлабу́зниця. Він думає, що вона підлабузнюється до вчительки. Вона, Уляна! Вона — підлабуза! (Донч., IV, 1957, 48).  Словник української мови в 11 томах