підложниця
ПІДЛО́ЖНИЦЯ, і, ж., заст. Наложниця, коханка (у 1 знач.).
А кому Самі [Нерон] благоволили дать Свою підложницю в супруги, Хоча й підтоптану. Нічого, Аби з-під кесаря (Шевч., II, 1963, 287);
— Свою ж підложницю зодягай на власний кошт, — мстиво докинув Міщило (Загреб., Диво, 1968, 498).
Словник української мови (СУМ-11)