підмовляти

ПІДМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДМО́ВИТИ, влю, виш; мн. підмо́влять; док., перех. Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін.

Дбаючи про поповнення війська, ..підмовляв [старшина] тих, що йшли на побивку, вербувати охочих до човнярської команди (Добр., Очак. розмир, 1965, 181);

Вона була м’якої вдачі, її можна було на все підмовити, але тихим, лагідним словом (Коцюб., І, 1955, 52);

— Я просто скажу сьогодні правду. Не я виходив з комуни з доброї волі, а мене підмовили (Ірчан, II, 1958, 418);

// Умовлянням таємно схиляти до чого-небудь недозволеного, підступного і т. ін.

Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (Котл., І, 1952, 191);

Отець Василь і підмовив хлопців, щоб попобити Хведора, поставив їм, що там треба було… ну ті й попобили (Хотк., І, 1966, 76).

Значення в інших словниках

1. підмовляти — підмовля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підмовляти — Підохочувати, умовляти, підцьковувати, ПІДБУРЮВАТИ, закликати до.  Словник синонімів Караванського
3. підмовляти — див. підбурювати  Словник синонімів Вусика
4. підмовляти — -яю, -яєш, недок., підмовити, -влю, -виш; мн. підмовлять; док., перех. Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін. || Умовлянням таємно схиляти до чого-небудь недозволеного, підступного і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підмовляти — див. підговорювати хохл. (подгаварівать) намовляти  Словник чужослів Павло Штепа
6. підмовляти — ПІДМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДМО́ВИТИ, влю, виш; мн. підмо́влять; док., кого. Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін. Дбаючи про поповнення війська, ..  Словник української мови у 20 томах
7. підмовляти — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. підмовляти — Підмовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. підмо́вити, -влю, -виш, гл. Подговаривать, подговорить, подстрекать, подстрекнуть, наущать. Жить до себе давно уже підмовляє. Котл. Н. П. 380. Козак коня напуває, дівчиноньку підмовляє: мандруй, мандруй, дівча, з нами, ліпше буде, як у мами. Чуб. V. 335.  Словник української мови Грінченка