підмовляти
ПІДМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДМО́ВИТИ, влю, виш; мн. підмо́влять; док., кого.
Умовляючи, переконувати кого-небудь у чомусь, спонукати до певного вчинку, дії і т. ін.
Дбаючи про поповнення війська, .. підмовляв [старшина] тих, що йшли на побивку, вербувати охочих до човнярської команди (С. Добровольський);
Вона була м'якої вдачі, її можна було на все підмовити, але тихим, лагідним словом (М. Коцюбинський);
– Я просто скажу сьогодні правду. Не я виходив з комуни з доброї волі, а мене підмовили (Мирослав Ірчан);
// Умовлянням таємно схиляти до чого-небудь недозволеного, підступного і т. ін.
Жінки з Аматою з'єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І. Котляревський);
Отець Василь і підмовив хлопців, щоб попобити Хведора, поставив їм, що там треба було... ну ті й попобили (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)