піднебесся
ПІДНЕБЕ́ССЯ, я, с. Небесний простір, височінь.
— Я літаю, я шугаю, неначе орлиця в піднебессі понад верхами гір (Н.-Лев., IV, 1956, 234);
Високо-високо в піднебессі кружляють літаки (Собко, Зор. крила, 1950, 241).
Словник української мови (СУМ-11)