підневільний
ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який перебуває в неволі, у залежності від кого-небудь.
Ще й досі.. розповідають [люди] про Довбуша, про того славного розбійника, що одбирав у багатих і наділяв бідних, що з ярма панського визволяв підневільних людей (Вас., II, 1959, 400);
У путь дальнішу квапить ешелон тривожний свист… Між солдатськими штиками підневільний машиніст (Шер., Дружбою.., 1954, 29);
Серед підневільних людей, що створювали ремісниче виробництво Сарая, були і руські ремісники (Іст. УРСР, І, 1953, 102);
// у знач. ім. підневі́льний, ного. Той, хто перебуває в залежності від кого-небудь, підвладний комусь.
Невже він навіть і в ті вечори почував себе її підневільним? (Гончар, Таврія, 1952, 264).
2. Який грунтується на примусі, залежності від кого-, чого-небудь, відбувається або має місце не з своєї волі.
Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Граб., І, 1959, 397);
З самих юних років Янка Купала був на непосильній, підневільній роботі, але ніколи він не схилявся перед панами (Тич., III, 1957, 446);
Раби з ненавистю ставились до своєї підневільної праці і всіляко шкодили рабовласникам: псували їх знаряддя, калічили робочу худобу, погано обробляли землю (Іст. СРСР, І, 1957, 26).
Словник української мови (СУМ-11)