підозрений
ПІДО́ЗРЕНИЙ, а, е, діал. Підозрілий.
— Та хто бунтує? Перебрав [пан] Усіх сміліших, дотепніших, Що здавна їх на оці мав, — Та з них ніхто ніщо такого Підозреного не зробив, Щоб міг вину звалить на нього (Фр., X, 1954, 277);
Уміла [Векла] й збрехати з пренеповинним виразом лиця щось, аби вигородити підозрених людей (Дн. Чайка, Тв., 1960, 125).
Словник української мови (СУМ-11)