підозрений
ПІДО́ЗРЕНИЙ, а, е, діал.
Підозрілий.
– Та хто бунтує? Перебрав [пан] Усіх сміліших, дотепніших, Що здавна їх на оці мав, – Та з них ніхто ніщо такого Підозреного не зробив, Щоб міг вину звалить на нього (І. Франко);
Уміла [Векла] й збрехати з пренеповинним виразом лиця щось, аби вигородити підозрених людей (Дніпрова Чайка).
Словник української мови (СУМ-20)