підозрілий

ПІДОЗРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який викликає підозру, недовір’я.

До кімнати увійшов рудий, вусатий здоров’яга, непевна, підозріла людина, як це примічав Щорс уже й раніше (Скл., Легенд. начдив, 1957, 46);

Німці та поліцаї — злі, налякані та насторожені. Хапали кожного стрічного, хоч трохи чимось їм підозрілого (Коз., Листи.., 1967, 80);

— Я можу пробути у вас не довше, як півгодини, інакше мій візит може здатись підозрілим декому з тутешніх людей (Мик., II, 1957, 381);

// Який виражає підозру; підозріливий (про погляд, очі і т. ін.).

Піймавши підозрілу посмішку на обличчі котрогось із хлопців, він уже сікається (Гончар, Тронка, 1963, 147);

// на що. Якого підозрюють у якійсь хворобі.

Хворих і підозрілих на захворіння скарлатиною слід.. госпіталізувати (Підручник дезинф., 1953, 83);

// у знач. ім. підозрі́лий, лого, ч.; підозрі́ла, лої, ж. Людина, яку підозрюють у чому-небудь.

Перевіряють документи двоє поліцаїв, відштовхуючи підозрілих до вантажної машини, де порядкують військові (Ю. Янов., І, 1954, 167).

2. Те саме, що підозрі́ливий.

Обережний і зосереджений, стриманий і підозрілий, він волів більше мовчати (Рибак, Час.., 1960, 424);

Дома симпатію всіх, навіть підозрілої і ревнивої Ольги, вже завоювала молода невістка (Коп., Лейтенанти, 1947, 170).

Значення в інших словниках

1. підозрілий — (в якому сумніваються) сумнівний.  Словник синонімів Полюги
2. підозрілий — підозрі́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. підозрілий — (на підозрі) д. підозрений, кн. підозренний; (непевний) ненадійний, сумнівний, небезпечний; (хто підозрює) запозирливий, підозріливий.  Словник синонімів Караванського
4. підозрілий — [п'ідоузр’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
5. підозрілий — -а, -е. 1》 Який викликає підозру, недовір'я. || Який виражає підозру; підозріливий (про погляд, очі і т. ін.). || на що. Якого підозрюють у якійсь хворобі. || у знач. ім. підозрілий, -лого, ч.; підозріла, -лої, ж. Людина, яку підозрюють у чому-небудь. 2》 Те саме, що підозріливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. підозрілий — ПІДОЗРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який викликає підозру, недовір'я. До кімнати увійшов рудий, вусатий здоров'яга, непевна, підозріла людина (С. Скляренко); Німці та поліцаї – злі, налякані та насторожені. Хапали кожного стрічного, хоч трохи чимось їм підозрілого (В.  Словник української мови у 20 томах
7. підозрілий — НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне).  Словник синонімів української мови
8. підозрілий — Підозрі́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)