підполковник

ПІДПОЛКО́ВНИК, а, ч. Військове звання середнього командного складу рангом нижче полковника, а також особа, що має це звання.

Полковники Рябов, Зарубін, Федорченко й інші полковники й підполковники пояснили солдатам наказ командування (Довж., І, 1958, 316);

— Товаришу гвардії підполковнику, дозвольте звернутися, — промовив Цимбал (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 36).

Значення в інших словниках

1. підполковник — підполко́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. підполковник — -а, ч. Військове звання середнього командного складу рангом нижче полковника, а також особа, що має це звання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підполковник — ПІДПОЛКО́ВНИК, а, ч. Військове звання середнього командного складу рангом нижче полковника, а також особа, що має це звання. Полковники Рябов, Зарубін, Федорченко й інші полковники й підполковники пояснили солдатам наказ командування (О.  Словник української мови у 20 томах
4. підполковник — Підполко́вник, -ка м. Подполковникъ. Рудч. Ск. II. 81.  Словник української мови Грінченка