підрешітка
ПІДРЕШІ́ТКА, и, ж. Густе решето.
Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу (Мирний, IV, 1955, 235);
Підійшла старенька з яблуками у підрешітці (Головко, І, 1957, 379);
*У порівн. Над головою стримів у небо гострий шпиль дзвіниці, а із сірих хмар, як із підрешітки, сіяла мрячка (Панч, В дорозі, 1959, 19).
Словник української мови (СУМ-11)