підрубаний
ПІДРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підруба́ти 1-3.
Падали підрубані під корінь тернові кущі (Донч., V, 1957, 199);
На ставу ще гупали ломи і голосно гохкали діди, виважуючи підрубані крижини (Кучер, Вогник, 1952, 60);
*У порівн. Стомлені ноги підгиналися в колінах, як підрубані, й благали про відпочинок, але Терешко не сідав (Епік, Тв., 1958, 421).
Словник української мови (СУМ-11)