підрядність
ПІДРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. підря́дний² 1.
2. грам. Синтаксичний зв’язок між елементами, що виражає залежність одного з них від другого.
Щодо характеру взаємозв’язку сполучуваних слів, словосполучень чи речень розрізняють сполучники сурядності, або сурядні, і сполучники підрядності, або підрядні (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 335).
Словник української мови (СУМ-11)