підсідати

ПІДСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСІ́СТИ, с́яду, ся́деш, док.

1. Сідати поряд з ким-, чим-небудь або близько до когось, чогось.

Безцеремонно відтиснувши Лукію, з стільцем до капітана підсідає Яцуба (Гончар, Тронка, 1963, 158);

Бекір задовольнив своїх гостей і підсів до них (Коцюб., II, 1955, 127);

Він підсів до вогнища, мовчки взяв жарину, припалив погаслу люльку (Ткач, Арена, 1960, 15);

// Сідати до кого-небудь у машину, підводу і т. ін.

Це вже була не Люнька, а немолодий балакучий чолов’яга, який підсів по дорозі в машину (Рудь, Гомін.., 1959, 156);

Потім він спитав Шурку: — А ти ж як, матрос, вгонишся своєю зажигалкою [мотоциклом] за нами чи, може, підсядеш до Жили на біду? (Смолич, V, 1959, 790).

2. рідко. Те саме, що підси́джувати.

Значення в інших словниках

1. підсідати — підсіда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підсідати — -аю, -аєш, недок., підсісти, -сяду, -сядеш, док. 1》 Сідати поряд із ким-, чим-небудь або близько до когось, чогось. || Сідати до кого-небудь у машину, підводу і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що підсиджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підсідати — ПІДСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСІ́СТИ, с́яду, ся́деш, док. 1. Сідати поряд з ким-, чим-небудь або близько до когось, чогось. Безцеремонно відтиснувши Лукію, з стільцем до капітана підсідає Яцуба (О.  Словник української мови у 20 томах
4. підсідати — Підсіда́ти, -да́ю, -єш сов. в. підсісти, -ся́ду, -деш, гл. Поддѣвать, поддѣть, причинить вредъ. Підсів мене сей рік. Мир. Пов. II. 54.  Словник української мови Грінченка