Словник української мови в 11 томах

підтяти

ПІДТЯ́ТИ див. підтина́ти.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. підтяти — підтя́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підтяти — [п'ід(')т’атие] -д'ітну, -д'ітнеиш/-д'ітнеш, -д'ітнеимо, -д'ітнеитеи/-д'ітнеите; мин. -таy, -т'ала; нак. -д'ітни, -д'іт(‘)н'іт'  Орфоепічний словник української мови
  3. підтяти — див. підтинати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підтяти — ПІДТЯ́ТИ див. підтина́ти.  Словник української мови у 20 томах
  5. підтяти — підрі́зати (підтя́ти, підітну́ти, притя́ти, злама́ти і т. ін.) / підрі́зувати (підріза́ти, підтина́ти, зла́мувати і т. ін.) кри́ла кому. Позбавити кого-небудь можливості здійснювати щось; підірвати міць, знесилити когось або обмежити поле його діяльності.  Фразеологічний словник української мови
  6. підтяти — ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше...  Словник синонімів української мови
  7. підтяти — Підтя́ти і підітну́ти, -ді́тну́, -ді́тне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. підтяти — Підтя́ти см. підтинати.  Словник української мови Грінченка