підупадати

ПІДУПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДУПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. Ставати слабішим; дещо позбавлятися минулої сили, міцності.

Саливон,.. лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів,.. зразу підупав і постарів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 458);

Руки в мене.. цупкі.. А ось ноги підупали вже геть (Крот., Сини.., 1948, 56);

// Погіршуватися (про здоров’я).

Здоров’я І. Карпенка-Карого щодалі більше підупадало (Життя К.-Карого, 1957, 122);

Здоров’я Тарасове підупало. Могутній організм його.. більше не витримував катувань (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 55);

// Ставати гіршим, псуватися (про настрій, душевний стан і т. ін.).

В Корнія кишки грають, і настрій у нього явно підупадає (Гончар, Тронка, 1963, 61);

В усіх одразу ж підупав настрій (Збан., Єдина, 1959, 279);

// Ставати менш гострим, менш сприйнятливим; притуплятися.

Пам’ять трохи підупала.

Підупада́ти (підупа́сти) здоро́в’ям (на здоро́в’я, на здоро́в’ї) — втрачати здоров’я, ставати хворобливим.

Підупадала [Докія] надто часто на здоров’ї (Коб., II, 1956, 11);

Відтоді й підупала [мати] здоров’ям, часто нездужала (Юхвід, Оля, 1959, 11);

Підупада́ти (підупа́сти) на си́лі — втрачати силу, слабнути.

Старий орел в степу сів на могилі. Недобачати став і підупав на силі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 163).

2. Втрачати суспільну важливість, ставати менш важливим, не таким значущим.

У другій половині XII ст. Київ підупав і остаточно втратив значення столиці Русі (Іст. УРСР, І, 1953, 89);

// Втрачаючи минулу економічну міць, ставати біднішим, незаможним.

З жахом бачили [селяни], як підупадає їх господарство, розвалюються хати (Тулуб, Людолови, II, 1957, 6);

— Рід його давній, магнатський, .. значно підупав (Фр., І, 1955, 345);

// Переставати розвиватися, приходити в стан застою, припинятися в розвитку.

Шістдесяті і сімдесяті роки XIX століття в Угорщині були найбагатшими на переклади українських народних пісень, а в наступному десятилітті робота в цьому напрямку серед письменників і фольклористів чомусь підупадає (Нар. тв. та етн., 5, 1966, 94);

В повоєнні роки садівництво в нас значно підупало (Вітч., 4, 1956, 127).

Значення в інших словниках

1. підупадати — підупада́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підупадати — (- рід) занепадати, не розвиватися, переводитися; (- здоров 'я) гіршати, погіршуватися; (на силі) спадати, ІД. знесилюватися; (- настрій) псуватися; (- пам 'ять) притуплятися; (на дусі) сов. падати чим.  Словник синонімів Караванського
3. підупадати — див. хворіти; хиріти  Словник синонімів Вусика
4. підупадати — -аю, -аєш, недок., підупасти, -аду, -адеш, док. 1》 Ставати слабішим; деякою мірою втрачати колишню силу, міцність. || Погіршуватися (про здоров'я). || Ставати гіршим, псуватися (про настрій, душевний стан і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підупадати — ПІДУПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДУПА́СТИ, аду́, аде́ш, док. 1. Ставати слабішим; дещо позбавлятися минулої сили, міцності. Саливон, .. лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів, .. зразу підупав і постарів (О. Ільченко); Руки в мене .. цупкі ..  Словник української мови у 20 томах
6. підупадати — ЗАНЕПАДА́ТИ (опинятися в стані загального погіршення, зниження рівня розвитку; втрачати політичну та економічну могутність), РУЙНУВА́ТИСЯ, РЕГРЕСУВА́ТИ, ДЕГРАДУВА́ТИ, ХИ́РІ́ТИ, УПАДА́ТИ (ВПАДА́ТИ) рідко, МАРЧІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
7. підупадати — Підупада́ти, -да́ю, -да́єш; підупа́сти, -паду́, -паде́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підупадати — Підупада́ти, -да́ю, -єш сов. в. підупасти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. О. 1861. IX. 181. 2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. Чуб. І. 233. 3) — на силах. Ослабѣвать, ослабѣть.  Словник української мови Грінченка