підусники
ПІДУ́СНИКИ, ів, мн. (одн. піду́сник, а, ч.). Волосся в кутках губ, що є продовженням вусів.
Кир опустив голову, жовті обкурені махрою підусники тріпнулися (Тют., Вир, 1964, 533);
Кузьма Іванович.. мав тепер довгі вуса з підусниками (Бурл., Напередодні, 1956, 176).
Словник української мови (СУМ-11)