підходящий
ПІДХОДЯ́ЩИЙ, а, е.
1. Те саме, що підхо́жий 1.
— Я внесу тобі псалтиря. Для свята більше підходящої книжки й не знайти (Вас., І, 1959, 65);
Восени старий вирубував у березі підходящу вербину і всю зиму вона сохла на горищі (Голов., Тополя.., 1965, 52).
2. розм. Те саме, що до́брий 4, 5.
— Бачу, що начальника я вам дав підходящого (Шовк., Інженери, 1956, 68);
[Баклажаненко:] Нічого не скажеш, ситро підходяще (Мик., І, 1957, 485).
Словник української мови (СУМ-11)