підігнаний

ПІДІ́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підігна́ти.

Повернувся [Нерчин] до високого дзеркала у простінку. Перед ним стояв ставний, у вправно підігнаній формі офіцер (Рибак, Час.., 1960, 26);

Висушені і підігнані одна до одної частини виробів з пап’є-маше склеюють гарячим столярним клеєм (Гурток «Умілі руки..», 1955, 42);

// піді́гнано, безос. присудк. сл.

Бульба тримає в руках ногу коня і перевіряє, як підігнано підкови (Довж., І, 1958, 221).

Значення в інших словниках

1. підігнаний — піді́гнаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підігнаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підігнати. || підігнано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підігнаний — Допасований  Словник чужослів Павло Штепа
4. підігнаний — ПІДІ́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підігна́ти. Повернувся [Нерчин] до високого дзеркала у простінку. Перед ним стояв ставний, у вправно підігнаній формі офіцер (Н.  Словник української мови у 20 томах
5. підігнаний — ПІДІ́ГНАНИЙ (про одяг, взуття), ПРИ́ГНАНИЙ, ЯК ВИ́ЛИТИЙ розм., ЯК УЛИ́ТИЙ розм. — Ти вже як командирка! — в тихім захваті говорила Фроська, озираючи струнку Степчину постать у гарно підігнаній гімнастерці (Ю.  Словник синонімів української мови