1. Словник української мови в 11 томах

підігнаний

ПІДІ́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підігна́ти.

Повернувся [Нерчин] до високого дзеркала у простінку. Перед ним стояв ставний, у вправно підігнаній формі офіцер (Рибак, Час.., 1960, 26);

Висушені і підігнані одна до одної частини виробів з пап’є-маше склеюють гарячим столярним клеєм (Гурток «Умілі руки..», 1955, 42);

// піді́гнано, безос. присудк. сл.

Бульба тримає в руках ногу коня і перевіряє, як підігнано підкови (Довж., І, 1958, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підігнаний — піді́гнаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підігнаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підігнати. || підігнано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підігнаний — Допасований Словник чужослів Павло Штепа
  4. підігнаний — ПІДІ́ГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підігна́ти. Повернувся [Нерчин] до високого дзеркала у простінку. Перед ним стояв ставний, у вправно підігнаній формі офіцер (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. підігнаний — ПІДІ́ГНАНИЙ (про одяг, взуття), ПРИ́ГНАНИЙ, ЯК ВИ́ЛИТИЙ розм., ЯК УЛИ́ТИЙ розм. — Ти вже як командирка! — в тихім захваті говорила Фроська, озираючи струнку Степчину постать у гарно підігнаній гімнастерці (Ю. Словник синонімів української мови