піжити
ПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм.
1. тільки З ос., неперех. Дуже лити (про дощ). Дощ піжить.
2. перех. і без додатка. Бити кого-небудь або один одного.
Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір’я летить (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)