піжити
ПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм.
1. тільки 3 ос., без прям. дод. Дуже лити (про дощ).
Дощ піжить.
2. кого і без дод. Бити кого-небудь або один одного.
Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)