Значення в інших словниках
-
піжити —
пі́жити дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
піжити —
-жу, -жиш, недок., розм. 1》 тільки 3 ос., неперех. Дуже лити (про дощ). 2》 перех. і без додатка. Бити кого-небудь або один одного.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
піжити —
ПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. тільки 3 ос., без прям. дод. Дуже лити (про дощ). Дощ піжить. 2. кого і без дод. Бити кого-небудь або один одного. Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
-
піжити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
-
піжити —
Пі́жити, пі́жу, -жиш, -жать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
піжити —
ПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. тільки З ос., неперех. Дуже лити (про дощ). Дощ піжить. 2. перех. і без додатка. Бити кого-небудь або один одного. Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір’я летить (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
-
піжити —
Піжити, -жу, -жиш гл. 1) О дождѣ: сильно лить. 2) Бить, колотить (человѣка). Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить. О. 1862. II. 57.
Словник української мови Грінченка