піжити

Значення в інших словниках

1. піжити — пі́жити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. піжити — -жу, -жиш, недок., розм. 1》 тільки 3 ос., неперех. Дуже лити (про дощ). 2》 перех. і без додатка. Бити кого-небудь або один одного. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піжити — ПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. тільки 3 ос., без прям. дод. Дуже лити (про дощ). Дощ піжить. 2. кого і без дод. Бити кого-небудь або один одного. Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
4. піжити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
5. піжити — Пі́жити, пі́жу, -жиш, -жать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. піжити — ПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. тільки З ос., неперех. Дуже лити (про дощ). Дощ піжить. 2. перех. і без додатка. Бити кого-небудь або один одного. Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір’я летить (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
7. піжити — Піжити, -жу, -жиш гл. 1) О дождѣ: сильно лить. 2) Бить, колотить (человѣка). Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить. О. 1862. II. 57. Словник української мови Грінченка