пілюля
ПІЛЮ́ЛЯ, і, ж. Тверда кулька з лікувальної речовини.
Давали мені різні порошки й пілюлі, мене нічого не брало (Ю. Янов., Вершники, 1939, 84);
Капіталістична економіка — дряхліючий старик, якого ніякими припарками і пілюлями не можна врятувати від невиліковних недуг (Рад. Укр., 7.ХІ 1960, 2);
// перен. Щось образливе, кривдне для кого-небудь.
Гірка пілюля.
◊ Золоти́ти (позолоти́ти) пілю́лю — скрашувати, зм’якшувати чим-небудь заподіяну прикрість, неприємність, образу і т. ін.
Гетьман хитро позолотив пілюлю і, нібито вгадуючи архімандритові заперечення, додав: — Та й братство в нас буде трохи відмінне від Львівського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 133);
Ковта́ти пілю́лі див. ковта́ти;
Підно́сити (піднести́) пілю́лю — зробити кому-небудь щось неприємне, образливе.
— Каргат, видно, підніс Валентинові Модестовичу якусь нову пілюлю, а тепер пробує трохи позолотити її… (Шовк., Інженери, 1956, 145).
Словник української мови (СУМ-11)