пінистий
ПІ́НИ́СТИЙ, а, е. Вкритий піною.
В морі зринають і зараз щезають пінисті хвилі (Коцюб., II, 1955, 412);
*Образно. Серед чорного густого волосся білів у нього над лобом пінистий гребінь сивини (Донч., III, 1956, 391);
// Який піниться.
Моторні лакеї розносили високі кришталеві чарки з пінистим шипучим вином (Мирний, II, 1954, 277);
Олена стояла біля столу з глечиком пінистого молока (Тют., Вир, 1964, 103).
Словник української мови (СУМ-11)