пінний
ПІ́ННИЙ, а, е.
1. Те саме, що пі́ни́стий.
Пінна вода падала з каменя на камінь (Собко, Кавказ, 1946, 17);
Грайте ж радості і болі — Іскри в пінному вині (Еллан, І, 1958, 59).
2. у знач. ім. пі́нна, ної, ж., заст. Хлібна горілка.
Еней з дороги налигався І пінної так нахлестався, Трохи не виперсь з його [нього] дух (Котл., І, 1952, 89).
Словник української мови (СУМ-11)