пінцет
ПІНЦЕ́Т, а, ч. Різновид пружинистих щипців, що використовується в медицині і техніці для захоплення малих, крихких і т. ін. предметів.
Пінцет юним ботанікам необхідний для занять при препаруванні квіточок (Гурток «Умілі руки..», 1955, 234);
В білому фартусі і з блискучим пінцетом в руці вона була схожа на лікаря (Донч., V, 1957, 238).
Словник української мови (СУМ-11)