пінцет —
пінце́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пінцет —
-а, ч. Різновид пружинистих щипців, що використовується в медицині й техніці для захоплення малих, крихких і т. ін. предметів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пінцет —
ПІНЦЕ́Т, а, ч. Різновид пружинистих щипців, що використовується в медицині і техніці для захоплення малих, крихких і т. ін. предметів. Пінцет юним ботанікам необхідний для занять при препаруванні квіточок (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
пінцет —
у знач. вигуку; мол. Крах, кінець. ПСУМС, 54.
Словник жарґонної лексики української мови
пінцет —
пінце́т (франц. pincette, від pincer – стискати) пластинчастий пружний інструмент у вигляді щипчиків для захоплення дрібних предметів. Використовують у медицині, техніці, годинниковій та фотографічній справі.
Словник іншомовних слів Мельничука
пінцет —
Пластичний пружний інструмент у вигляді малих щипчиків.
Універсальний словник-енциклопедія
пінцет —
ПІНЦЕ́Т, а, ч. Різновид пружинистих щипців, що використовується в медицині і техніці для захоплення малих, крихких і т. ін. предметів. Пінцет юним ботанікам необхідний для занять при препаруванні квіточок (Гурток «Умілі руки..
Словник української мови в 11 томах