пірце

ПІРЦЕ́, я́, рідко ПЕ́РЦЕ́, пе́рця́, с. Зменш.-пестл. до перо́ 1.

Ой, летіла зозуленька понад море в гай Та пустила сиве пірце у тихий Дунай (Укр.. лір. пісні, 1958, 445);

Поховані під галуззям дерев пташки простирали і тріпали до сонця мокрі пірця (Кобр., Вибр., 1954, 143);

Красиві рибки. Пірця в них, як шовкові, прозорі й ніжні-ніжні (Коп., Вибр., 1953, 446);

*У порівн. Слівце твоє, легке, як пе́рце (хоч би й старі твої літа), — і дівчині впаде на серце, і всю країну обліта (Тич., II, 1957, 78).

Значення в інших словниках

1. пірце — пірце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пірця́ рідко  Орфографічний словник української мови
2. пірце — -я, рідко перце, перця, с. Зменш.-пестл. до перо 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пірце — ПІРЦЕ́, я́, рідко ПЕ́РЦЕ́, пе́рця́, с. Зменш.-пестл. до перо́ 1. Ой, летіла зозуленька понад море в гай Та пустила сиве пірце у тихий Дунай (з народної пісні); Поховані під галуззям дерев пташки простирали і тріпали до сонця мокрі пірця (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. пірце — Пірце́, -ця́, -цю́, -це́м; пі́рця, пі́рець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пірце — Пірце, -ця́ с. 1) Перышко. 2) Отдѣльный листокъ растенія рогіз. Вас. 177.  Словник української мови Грінченка