піскуватий

ПІСКУВА́ТИЙ, а, е. Який містить у собі пісок.

Корчма була збудована з сірого піскуватого каменя (Н.-Лев., II, 1956, 217);

Пахне тополя,.. пахне цвіт абрикоса, яблуні, вишні, пахне сама земля — чорна, глиниста, піскувата — кожна скиба на свій аромат (Смолич, Мир.., 1958, 77);

// У грунті якого є певний домішок піску.

В глибині сцени річка з пологим піскуватим берегом (Л. Укр., II, 1951, 45);

Старовинне село в долині мальовниче огортала степова річечка з прозорою водою й піскуватим дном (Ле, В снопі.., 1960, 128).

Значення в інших словниках

1. піскуватий — піскува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. піскуватий — -а, -е. Який містить пісок. || У ґрунті якого є певна домішка піску.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піскуватий — ПІСКУВА́ТИЙ, а, е. Який містить у собі пісок. Корчма була збудована з сірого піскуватого каменя (І. Нечуй-Левицький); Пахне тополя, .. пахне цвіт абрикоса, яблуні, вишні, пахне сама земля – чорна, глиниста, піскувата – кожна скиба на свій аромат (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. піскуватий — Піскува́тий і піско́ватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. піскуватий — Піскуватий, -а, -е Песчаный. Зміев. у. піскувате яблуко. Разсыпчастое яблоко. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка