піхтура

ПІХТУРА́, и́, ж., розм., жарт.

1. Те саме, що піхо́та.

Їм назустріч військо йде, Ще небачене ніде: Йдуть вусаті командири, Позолочені мундири, І кіннота й піхтура, Чути вигуки «ура» ! (Перв., Казка.., 1958, 28);

— Добре рубають хлопці! Раз піхтура зірвалась на ноги, так вона вже біжить (Панч, О. Пархом., 1939, 132).

2. Те саме, що піхоти́нець.

В Каленика мовби на лобі написано, що він піхтура. Його навіть по шиї можна викрити — зморщена, худа, суто піхотинська шия! (Гончар, І, 1954, 326);

— Не Мошко, а представник споживспілки. Агент, заготовлювач. І не якась піхтура, а на колесах, при одній кінській силі (Кучер, Трудна любов, 1960, 343).

3. у знач. присл. піхтуро́ю. Пішки.

— Розкажи.., як ти добравсь піхтурою до табору (П. Куліш, Вибр., 1969, 88);

Вивантажились — на тій же Дарниці, і піхтурою на Київ (Головко, II, 1957, 437).

Значення в інших словниках

1. піхтура — піхтура́ іменник жіночого роду жарт.  Орфографічний словник української мови
2. піхтура — -и, ж., розм., жарт. 1》 Те саме, що піхота. 2》 Те саме, що піхотинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піхтура — ПІХТУРА́, и́, ж., розм., жарт. 1. Те саме, що піхо́та. Їм назустріч військо йде, Ще небачене ніде: Йдуть вусаті командири, Позолочені мундири, І кіннота й піхтура, Чути вигуки “ура” ! (Л. Первомайський); – Добре рубають хлопці!...  Словник української мови у 20 томах
4. піхтура — ПІХО́ТА (рід військ, що діє в пішому строю), ПІХТУРА́ жарт., ІНФАНТЕ́РІЯ заст. Козацька піхота побігла з валів і кинулась на Єреміїних драгунів (І.  Словник синонімів української мови
5. піхтура — Піхтура, піхтуро́ю нар. = піхом. К. ЧР. 114.  Словник української мови Грінченка