пічник

ПІЧНИ́К, а́, ч. Майстер, який мурує і ремонтує печі.

Бригада пічників очолюється бригадиром (Довідник сіль. будівельника, 1956, 445);

— Піч, я пічникам кажу, щоб же тепленька була (Головко, II, 1957, 103).

Значення в інших словниках

1. пічник — пічни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пічник — -а, ч. Майстер, який мурує і ремонтує печі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пічник — ПІЧНИ́К, а́, ч. Майстер, який мурує і ремонтує печі. Бригада пічників очолюється бригадиром (з наук. літ.); – Піч, я пічникам кажу, щоб же тепленька була (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах