пічник

ПІЧНИ́К, а́, ч.

Майстер, який мурує і ремонтує печі.

Бригада пічників очолюється бригадиром (з наук. літ.);

– Піч, я пічникам кажу, щоб же тепленька була (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. пічник — пічни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пічник — -а, ч. Майстер, який мурує і ремонтує печі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пічник — ПІЧНИ́К, а́, ч. Майстер, який мурує і ремонтує печі. Бригада пічників очолюється бригадиром (Довідник сіль. будівельника, 1956, 445); — Піч, я пічникам кажу, щоб же тепленька була (Головко, II, 1957, 103).  Словник української мови в 11 томах