пічник
ПІЧНИ́К, а́, ч.
Майстер, який мурує і ремонтує печі.
Бригада пічників очолюється бригадиром (з наук. літ.);
– Піч, я пічникам кажу, щоб же тепленька була (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пічник — пічни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пічник — -а, ч. Майстер, який мурує і ремонтує печі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пічник — ПІЧНИ́К, а́, ч. Майстер, який мурує і ремонтує печі. Бригада пічників очолюється бригадиром (Довідник сіль. будівельника, 1956, 445); — Піч, я пічникам кажу, щоб же тепленька була (Головко, II, 1957, 103). Словник української мови в 11 томах