пішком
ПІШКО́М, присл., рідко. Те саме, що пі́шки.
— За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (Котл., І, 1952, 109);
Тож батько мій і він, студентами, щоліта Мандрують, як коли-то кіньми, то пішком (Рильський, Поеми, 1957, 210).
Словник української мови (СУМ-11)