пішник
ПІШНИ́К, а́, ч., діал. Стежка.
При найбільшій небезпеці йому здавалося, наче батько був поруч і шептав на вухо: «Вправо, синку, там пішник, тут обережно, перед тобою скеля, а там потік…» (Томч., Закарп. опов., 1953, 8).
Словник української мови (СУМ-11)