раджин
РА́ДЖИН, а, е. Прикм. до ра́джа;
// Належний раджі.
Гарун взяв під руку Саїба і повів його в раджині скарбниці (Н.-Лев., IV, 1956, 36).
Словник української мови (СУМ-11)РА́ДЖИН, а, е. Прикм. до ра́джа;
// Належний раджі.
Гарун взяв під руку Саїба і повів його в раджині скарбниці (Н.-Лев., IV, 1956, 36).
Словник української мови (СУМ-11)