раджа

РА́ДЖА, і, ч. У стародавній Індії — правитель держави; з часів середньовіччя і до 1950 р. — князівський титул і особа, що мала цей титул.

В середині XIX ст. англійці приєднали до своїх володінь величезні центральні і північні області Індії, що раніше підлягали раджам (феодальним царкам) (Нова іст., 1956, 170).

Значення в інших словниках

1. раджа — ра́джа іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. раджа — -і, ч. У Стародавній Індії – правитель держави; від часів середньовіччя і до 1950 р. – князівський титул і особа, що мала цей титул.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. раджа — Князь індуський  Словник чужослів Павло Штепа
4. раджа — РА́ДЖА, і, ч. У стародавній Індії – правитель держави; з часів середньовіччя і до 1950 р. – князівський титул і особа, що мала цей титул. У середині XIX ст.  Словник української мови у 20 томах
5. раджа — ра́джа (санскр. – цар) у Стародавній Індії правитель держави, з часів середньовіччя і до проголошення країни республікою (1950 р.) – князівський титул. Інша назва – рао.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. раджа — Титул місцевих правителів у Індії; дружина р. — рані.  Універсальний словник-енциклопедія
7. раджа — Раджа́, -джі́, -дже́ю; ра́джі, радж; і ра́джів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)