раджа
РА́ДЖА, і, ч.
У стародавній Індії – правитель держави; з часів середньовіччя і до 1950 р. – князівський титул і особа, що мала цей титул.
У середині XIX ст. англійці приєднали до своїх володінь величезні центральні і північні області Індії, що раніше підлягали раджам (феодальним царкам) (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)