радитися
РА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.
1. з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.).
Ось йому минуло дванадцять літ. Восени радиться Мотря з матір’ю: — Чи не наняти б нам Чіпку хоч за харч служити? (Мирний, І, 1949, 147);
Дівча плаче, потім радиться з братом — що робити (Л. Укр., III, 1952, 728);
Партія вважає своїм обов’язком завжди радитися з трудящими в найважливіших питаннях внутрішньої і зовнішньої політики, виносити ці питання на всенародне обговорення (Програма КПРС, 1961, 122).
2. Спільно обговорювати які-небудь питання, обмірковувати що-небудь з кимсь.
От радиться громада стала — Кому б то пасічником буть? (Гл., Вибр., 1951, 56);
Бурлаки почали змовлятись, щоб утікать од Бродовського, і радились, куди тікати (Н.-Лев., II, 1956, 214).
Дівчатка співали пісню, а хлопці йшли попереду і радились, як краще організувати роботу [по знищенню бур’янів] (Збан., Старший брат, 1952, 34).
Словник української мови (СУМ-11)