радитися
РА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.
1. з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.).
Ось йому минуло дванадцять літ. Восени радиться Мотря з матір'ю: – Чи не наняти б нам Чіпку хоч за харч служити? (Панас Мирний);
Дівча плаче, потім радиться з братом – що робити (Леся Українка).
2. Спільно обговорювати які-небудь питання, обмірковувати що-небудь з кимсь.
От радиться громада стала – Кому б то пасічником буть? (Л. Глібов);
Бурлаки почали змовлятись, щоб утікать од Бродовського, і радились, куди тікати (І. Нечуй-Левицький);
Дівчатка співали пісню, а хлопці йшли попереду і радились, як краще організувати роботу [знищення бур'янів] (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)