радитися

ра́дитися

-джуся, -дишся, недок.

1》 з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.).

2》 Спільно обговорювати які-небудь питання, обмірковувати що-небудь із кимсь.

Значення в інших словниках

1. радитися — ра́дитися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. радитися — Радити <�держати> раду, д. нараджуватися, радити над чим; (з лікарями) консультуватися; (що робити) обговорювати, обмірковувати.  Словник синонімів Караванського
3. радитися — [радиетиес'а] раджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. радз'с'а, рад'теис'а  Орфоепічний словник української мови
4. радитися — РА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. 1. з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.). Ось йому минуло дванадцять літ. Восени радиться Мотря з матір'ю: – Чи не наняти б нам Чіпку хоч за харч служити?...  Словник української мови у 20 томах
5. радитися — Хліб і сіль ідж, а мудрих людей радься. Про необхідність радитися з мудрими людьми.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. радитися — РА́ДИТИСЯ (спільно обговорювати якісь питання), РА́ЯТИСЯ (РА́ЇТИСЯ) розм., НАРА́ДЖУВАТИСЯ розм. — Док.: пора́дитися, пора́ятися (пора́їтися), нара́дитися. Хлопці.. про щось тихо радилися (С.  Словник синонімів української мови
7. радитися — РА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. 1. з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.). Ось йому минуло дванадцять літ. Восени радиться Мотря з матір’ю: — Чи не наняти б нам Чіпку хоч за харч служити?...  Словник української мови в 11 томах
8. радитися — Радитися, -джуся, -дишся гл. Совѣтоваться, совѣщаться. Сами стали радитись, що з нею робити. Кв. І. 94.  Словник української мови Грінченка